Навчально виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, с. Кошлани
Оратівський район, Вінницька область
Освітній портал оратівського району Підписатися на новини
13 Листопада 2018 р

Історія створення села Кошлани

Між темно-дубовими лісами Козаки казали, як коша
Густими високими травами серед лану закладали
В стороні козацького шляху І Кошланами назвали
Розкинулись козацькі шатра В річці воду брали
Гетьмана Петра Конашевича Козаки про Кошлани передали.

Кошлани у козацькі часи

Над річкою Скибою, в годину ходу до великої річки Собу, між дубовими лісами, на широкій чистій поляні у вилах річки Скиби та на перешийку Ровів на горі козаки Петра Конашевича Сагайдачного розкинули свій кіш, де стояли три роки. Навкруги цього лану росли високі густі дубові непрохідні ліси, неприступна трясовина, протікала тихо глибока річка Скиба з великою кількістю різної риби та раків, а також в лісах водилось багато різної дикої птиці та звірів. Тут козаки доставали собі смачну їжу і соболину одежу. Ото в цих щасливих природніх багатствах розкинулись широкі лани з високими травами та пахучими квітами. Тут оселились козаки інваліди, в1,5 км. від козацького шляху з міста Умань до міста Паллоного.

Над цим шляхом в 200-300 м. насипані могили, де стояли ворота від нападу. А від цих могил за 1,5 км. стояв кіш на лану. З цього й пішла назва – Кошлани. Точної дати заснування села немає, але десь приблизно1616-1620 рр.

Коли Сагайдачний ішов на війну під м. Хотин з своїми козаками, то тут залишалось лише 50 козаків хворих та калік. Під м. Хотин Сагайдачний був поранений і помер у 1622 році. Залишилися в коші сиротами хворі та каліки козаки, котрі розсипались понад річку Скибу та її притоками навхрест, де тільки можна було. Вони насипали греблі, робили ставки, розводили рибу, мали багато корів та коней, а пасовиська кругом хватало. Козаки Рудавський, Яблонський вони є засновниками села Кошлани. Братковський Михайло який зостався на тім самім місці ,де стояв кіш в 6 км. від початку річки Скиби.

Під керівництвом Братковського і інших козаків на поляні була збудована невелика дубова церква,в пам’ять самого Братковського, а саме в 1625 р. Яка простояла до 1723 року. Оселилися козаки Варшавський Яків, Вовківський Павло, старшина Назарківський Опанас, Бесараб Юрко. До цієї пори кутки в селі так і називаються: Вовківка, Варшава, урочище Назарове, Бесарабія. Сюди прибувало багато козаків з Галичини, Волині і тут оселилися. У 1730 році вже почали прикріплювати козаків до землі. Всі вони гатили ставки, випасали худобу в лісах, нікому нізащо не платили, мали всього вдосталь і були вільні. Всі ці греблі і прізвиська сучасного села дістались нам від 50 козаків.

Село у складі Вінницького повіту

У 1794 році село було приєднано до Вінницького повіту, а потім до Липовецького. Того часу Липовецький повіт складався з 5 власницьких маєтків, так званих ключів, кожний ключ мав по 12 сіл. Ключі належали дідичам, які мешкали у Варшаві, на Галицьких землях. Вони тільки навідувались до свого ключаі і давали вказівки службовцям. Маєтками управляли поляки, уповноважені, пани, підпанки та дрібна панська шляхта. П'ять ключів - Жорницький до якого належало село Кошлани. В 1868 році село з земляками, лісами, людьми граф Потоцький продав тюремному наглядачеві генералу Павлову Олександру, який держав в своїх руках аж до революції 1917 р.

Сам генерал не господарював, а здавав в оренду заможним панам, які вели господарство, а жив він то в Києві мав свої будинки в Петрограді , звідки раз на рік навідувався по важливій справі і тут три місяці перебував.

Після революції генерал Павлов втік за кордон залишив селянам з лісом 2224 га. землі, житловий будинок, критий бляхою, великий магазин, критий черепицею, садок 50 яблунь і ще другі будівлі.

Церкву генерал збудував у 1903 році велику цегляну, в 5 бань і дзвіниця. Вміщалося у церкві 1200 душ, велика гарна розмальована Іконами, названа Покровською. У1936 році з неї зробили комору, під час війни німці знову її відкрили, а після війни там знов була коморв, так її і розвалили.

Близько церкви в кроках ста булла збудована корчма, де жила єврейська родина. Машатовський Лейба торгував горілкою, якої було досить: око – 20 коп., кварта – 10 коп. Населення пило горілку, заливаючи своє горе, а багаті цим піднімали свій добробут. Але село жило і набиралось культури. У1905 році побудували школу що складалася з трьох кімнат ,камінного парового млина на леваді, який після революції дістався селянам. В1925 році відкрито в селі ярмарок, який торгував по вівторках, але існував всього два роки.

Млини у Кошланах

В 1906 – 1908 рр. Було збудовано в селі чотири вітряних млини. Всі вони належали заможним селянам. Було в селян багато пасік. В селі у 1900 роках було 10 чоловік комерсантів, які скуповували товар і перепродували. Ще булла коперація, товариства-сільськогосподарське, кустарно- промислове, прокатно-машинна станція з зразковим агрономічним полем.

Крім того була на селі державна горілчана монополія, а крім неї було 25 одноосібних бакалійних таємних крамниць,де всього було вдосталь і дешево:

  • 400 гр. білого хліба – 5 коп.,
  • житнього – 3 коп.,
  • сало 400 гр. – 20 коп.,
  • 400 гр. ковбаси – 20 коп.,
  • корова – 40-60 крб.. кінь – 50 крб.,
  • свиня – 25-40 крб.

В1893 р. через землі с. Кошлани була прокладена залізна дорога з Умані до Козятина.

З початку появи волостів Кошлани були приєднанні до Бабинської волості Вінницького повіту , аж д 1889 р.

У 1923 р. Кошлани були Оратівського р-ну до 1925 р., а потім Дашівського р-ну.

У 1928 Іллінецького р-ну, до 1932 р. Потім знову Дашівського р-ну.

У 1929 році засновано колгоспо, колективне хліборобське та буряко-сахарне господарство.

Часи колективізації

Колективізація села почалася на добровільній підставі з бідняцької та батрацької верстви. Зразу зібралось 14 душ і стали господарювати, створили так звану артіль «Спільний обробіток землі- СОЗ». Для перетворення СОЗ у в велике колективне господарство було направлено державою уповноважених для роз'яснювальної роботи.

Бідняки ішли в колгоспи, а куркулів і заможних селян висилали в Сибір, було знищено біля 120 дворів.

У 1932-1932 рр. Почався голод. В селі від голоду померло 700 душ. У 1935-1938 рр.почалися репресії, з села забрали 9 чоловік.

В селян аж до 1935 року, потім стало трохи краще, але недовго. У 1941 році почалась війна. У цій війні загинуло 97 односельців.

Логін: *

Пароль: *